Круглий стіл на тему «КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ: дослідження, музеєфікація, охорона та збереження»

: Опубліковано: 30 листопада 2016

Круглий стіл на тему «КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ: дослідження, музеєфікація, охорона та збереження»

28 листопада 2016 р. за ініціативи співробітників кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (КНУТШ) і членів ГО «Центр палеоетнологічних досліджень» ім. Хв. Вовка на базі історичного факультету університету відбувся круглий стіл та тему «КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ: дослідження, музеєфікація, охорона та збереження».

До обговорення пропонувались такі теми:

Нагальні проблеми охорони культурної спадщини в сучасних умовах;
Підготовка професіоналів пам’яткоохоронців і музейних співробітників - історичний досвід і сучасні виклики;
Роль і місце університетського музею у дослідженні і збереженні культурної спадщини України.
Взаємодія з медіа як фактор сучасної пам’яткоохоронної діяльності.

У роботі Круглого столу взяли участь науковці-історики та правознавці, з музейних, пам’яткоохоронних і академічних установ, а також викладачі, студенти магістри і аспіранти вищих навчальних закладів м. Києва. Загалом зареєструвалось більш як 30 учасників, а до програми виступів було залучено 15 доповідей, що піднімали актуальні питання у сфері охорони культурної спадщини.

Попри достатньо тривалий період охорони і вивчення пам’яток історії та культури на теренах України, проблем у цій царині не стало менше. Нині все частіше, на жаль, доводиться ставати свідками нищення важливих історичних об’єктів. через неузгодженість підходів до реалізації державної політики у сфері. охорони культурного надбання.

Витоки пам’яткоохоронної діяльності науковці пов’язують з постаттю просвітника і громадського діяча митрополита Петра Могили (1597-1647), який ще у 1630-1640 рр. почав активно опікуватися ремонтом, відновленням, вивченням та збереженням у Києві давніх храмів і перший провів археологічні розкопки на місці зруйнованої Десятинної церкви. Проте більш як трьохсотлітня історія захисту культурного спадку на нашій землі так і не поєднала у гармонійній співдружності дві вічні грані людського буття - традиції та інновації - бажання все активно оновлювати та перебудовувати у постійному прагненні прогресу, яке завжди змагається з бажанням зберегти досвід колишніх поколінь і увічнити зримі ознаки тисячолітньої історії. Лише гармонійне поєднання цих двох протилежностей, що міцно переплетені у культурному розвитку суспільства можуть свідчити про високий рівень громадської свідомості. Добре, коли інновації засновані на традиціях, а не втілюються, безапеляційно знищуючи усе на своєму шляху. Прикро, та поки що в Україні, через відсутність у переважної більшості владних посадовців «музейного ставлення до дійсності», яке мусить спонукати нормальних людей виокремлювати і зберігати «речі без користі, але зі значенням». Натомість, їхнє всепоглинаюче бажання швидкої наживи і безвідповідальне ставлення до своїх обов’язків, призводить до руйнації і непоправних втрат об'єктів культурної спадщини, яка є основою національної ідентичності. Доводиться констатувати, що нині навіть внесення об’єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України із статусом «національний» не гарантує йому захисту і не забезпечує збереження, утримання і відповідного використання або музеєфікації, попри вимоги законодавчих актів.

Тож прагнення торувати шлях до такого гармонійного поєднання «нового» і «давнього» у сфері національної культурної спадщини, стремління ще раз привернути увагу до плачевного стану пам’яткоохоронної діяльності в Україні, спонукало організаторів Круглого столу долучитися до обговорення важливих проблем у цій галузі і шукати конкретних пропозицій щодо їх вирішення.

Відкрила засідання заступниця декана з наукової роботи к. і. н. І. Адамська, яка наголосила, на важливості збереження культурної спадщини загалом і археологічної спадщини, зокрема. Вона підкреслила, що Стратегія сталого розвитку - спеціальна програма розбудови для України, яка затверджена Указом президента України у січні 2015, пропонує унікальний шанс подолання кризи через реформи у тому числі в галузі охорони культурної спадщини. І до цієї програми повинен долучитися кожен, аби всім разом створити належні умови для успішної реформи державної політики у сфері культури. І.Адамска побажала усім учасника Круглого столу продуктивної праці і плідних дискусій.

Заступник декана з навчальної та виховної роботи, к.і.н. В. Лободаєв приєднався до побажань успішної роботи присутнім, аби залишити цю аудиторію з відчуттям, що час роботи Круглого столу пройшов не даремно і активне обговорення допомогло зробити важливі висновки. Він підкреслив, що як музейна, так і пам’яткоохоронна справа тісно пов’язані з іншими сферами. Постають питання нормативної бази, питання менеджменту і маркетингу, тут також є питання які безпосередньо стосуються істориків і їх наукових досліджень. Але у пам’яткоохоронній сфері на сьогоднішній день в Україні є чимало проблем. Я би хотів, насамперед, подякувати, співробітникам кафедри археології та музеєзнавства і Центру палеоетнологічних досліджень ім. Хв. Вовка за організацію Круглого столу, що свідчить про певний рівень знань і досвіду в університеті і ми би дуже хотіли щоб такі круглі столи, а надалі, можливо, і конференції, організовувались регулярно і на яких би піднімалися актуальні і гострі питання пов’язані як з удосконаленням нормативної бази в сфері охороні культурної спадщини, так і з поліпшенням і розширенням площадок для експонування історико-археологічної спадщини яка є В Україні.

Голова оргкомітету Круглого столу д.і.н., проф. завідувач кафедри археології та музеєзнавства Р. Терпиловський у своєму виступі звернувся до присутніх від імені викладачів та співробітників кафедри і наголосив, що спеціальність «археологія» була акредитована Міністерством освіти та науки України лише 10 років тому. «Втім - зазначив далі Р.Терпиловський, незважаючи на сучасну назву спеціальності «Історія та археологія», саме археології в навчальних програмах історичного профілю українських університетів приділяється дуже мало місця. Усе це різко контрастує з тим, як викладається археологія у європейських країнах, наприклад, у сусідній Польщі. Я вже не говорю про підготовку фахівців з охорони культурної спадщини, яким й досі не знайшлось місця в переліку професій»

Останнім часом відчувається нестача кваліфікованих кадрів в галузі охорони пам’яток та музейної справи. Це, очевидно, пов’язано не лише з складною зовнішньою та внутрішньою ситуацією в Україні, але з природними процесами. Зокрема, досвідчені представники музейної спільноти в силу віку поступаються місцем молодим, часто випадковим або некомпетентним людям. Крім того, підготовка майбутніх спеціалістів в цій галузі проводиться лише в кількох університетах. Наша кафедра, хоча і називається «археології та музеєзнавства» спрямована на підготовку тільки археологів. Низка музеєзнавчих дисциплін читається лише одним викладачем, доц. І.А. Кравченко. Курс лекцій, пов’язаний з охороною археологічної спадщини у законодавстві України, веде доц. П.С. Шидловський. Цих дисциплін абсолютно недостатньо для підготовки кваліфікованих фахівців в галузі музейної справи та охорони пам’яток на сучасному рівні..

Варто зазначити ще один аспект -- підкреслив далі Р.В. Терпиловський - тісно пов’язаний із захистом культурної, зокрема, археологічної спадщини. За останні роки абсолютно не посилилась боротьба з таким ганебним явищем як «чорна археологія», . Для того, щоб припинити діяльність скарбошукачів та розкрадачів могил, правоохоронні органи жодних зусиль не прикладають. Інтернет забитий сайтами спритних ділків, торгівля вкраденими у держави артефактами ведеться абсолютно відкрито. Сучасна картина дещо нагадує ситуацію з волинським бурштином. Скоро не залишиться археологічних пам’яток без ям, залишених представниками «приборного металопошуку». Це лише деякі з цілої низки актуальних проблем, пов’язаних з охороною національної культурної спадщини та музеєзнавства, які заслуговують на обговорення на круглому столі.

Важливі засади як практичні, так і теоретичні, доволі молодої науки, що виокремилася лише наприкінці ХХ ст., були розкриті в спільній доповіді працівників Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІКЛ. Л. Гріффена О. Титової, «Пам’яткознавство в системі наук». Охарактеризувавши чітко об’єкт і предмет науки, автори також поділилися досвідом підготовки посібника «Пам’яткознавство» для студентів вищих навчальних закладів, що побачив світ 2014 р. Оскільки окремі вищі навчальні заклади гуманітарного профілю в Україні зовсім недавно запровадили навчальні курси, котрі викладають основні відомості з пам’яткознавчої проблематики, то нестача необхідної навчальної літератури відчувається доволі гостро. Тому, видання, що вперше в Україні подає цілісне, у систематизованому вигляді, уявлення про основні проблеми пам’яткознавства та пам’ятко охоронної справи у їх взаємозв’язку з іншими науковими дисциплінами, безперечно, зацікавило аудиторію.

Б. Моця, заступник начальника відділу дозвільної та погоджувальної документації Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України торкнувся найбільш гострих проблем організації охорони культурної спадщини України. Серед таких, що безпосередньо справляють негативний вплив на захист об’єктів культурної спадщини доповідач перерахував недосконалість законодавства України у цій сфері, що є суперечливим і часто не відповідає нормам міжнародного законодавства. Несистемний і хаотичний підхід до охорони об’єктів культурної спадщини призводить до їх паплюження і навіть знищення під масштабним урбаністичним тиском та через активну самочинну забудову. І хоча Міністерство культури України намагається вносити корективи у законодавчі акти, постійно проводить роботу над удосконаленням нормативно-правової бази, яка потребує системного реформування. Проблема загострюється ще й через брак людських ресурсів і недостатньою професійною відповідністю кадрового складу, особливо в регіонах. На місцях чиновники, які дотичні до пам’яткоохороної діяльності, часто не мають фахової освіти, дуже поверхнево ознайомлені з актуальною законодавчою базою, та неналежно виконують посадові обов’язки. Від того наболілою залишається проблема фінансування як у центрі так і на місцях. У обговоренні виступаючі погодились з доповідачем, що найбільшої уваги в реформуванні державної політики у сфері охорони культурної спадщини є три основні вектори: законодавча база, кадрове забезпечення, комунікація з місцевою громадою і залучення місцевого населення до охорони об’єктів історії та культури.

Жваве обговорення викликала також доповідь к.і.н., доц.. кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, члена правління Спілки археологів України Є. Синиці «Взаємодія з медіа як фактор сучасної пам’яткоохоронної діяльності». ]

Ціла низка виступів була присвячена одній з найбільш актуальних проблем: проблемі кадрового забезпечення у сфері охорони і вивчення культурної спадщини. Доповідачі висвітлити як історію, так і сучасний стан підготовки професійних кадрів у галузі музейної справи і пам’яткоохоронної діяльності. Так, к.і.н., пров. наук. співробітник відділу історії та археології Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника А. Яненко ознайомила присутніх з досвідом підготовки музейних кадрів у 30-ті рр. минулого століття, а завідувачка Археологічного музею університету Л. Самойленко представила докладний огляд діяльності музейних підрозділів в історії Київського університету, їхній вплив на розвиток освітніх програм і наукових досліджень в університеті та значний внесок у формування Музейного фонду України. Доповідачка виклала історію введення музеєзнавства до переліку університетських дисциплін в нашому університеті в середині 1940-х рр. і організацію, нового тоді для України, напрямку підготовки фахівців для музейної галузі від 1953 р. Було зроблено висновок про необхідність застосування сучасних технологій у організації збереження, обліку та використання музейних колекцій а також про потребу реформ у системі викладання музеєзнавчих дисциплін в університеті, з урахуванням передового досвіду європейських вишів.

В. Піоро, голова правління Українського центру розвитку музейної справи представив яскраву презентацію, присвячену сучасним викликам у організації обліку музейних предметів. Державна частина Музейного фонду України нараховує понад 12 млн. одиниць зберігання. З кожним предметом пов’язаний чималий масив інформації, що власне і є суттєвим для визначення статусу предмету як музейного. Належний облік музейних предметів та ефективна робота з інформацією сьогодні, у вік інформаційних технологій кардинально відрізняються від роботи з паперовою документацією, вимагають особливих знань та навичок у сфері формалізації даних, стандартів метаданих, трансформації й агрегування даних тощо. А спеціалістів, що мають такі навички в Україні поки ніде не готують і їх майже немає. Гостро постала проблема і з підготовкою керівних кадрів для закладів культури і пам’яткоохоронної сфери, що її у своїй промові підняла директор наукової бібліотеки Інститут археології НАН України В.Колесникова.

Окремим блоком були заслухані виступи, присвячені практичним питанням охорони археологічної спадщини і важливому досвіду конкретної роботи по дослідженню, музеєфікації і збереженню археологічних об’єктів. До найбільш актуальних сучасних проблем у організації збереження та музеєфікації археологічного об’єкту дослідники віднесли залишки стоянки мисливців на мамонтів, що виникла в середині 15 тис. до н.е. на території сучасного с. Межиріч у Канівському районі Черкаської області, що її вже 50 років досліджують співробітники кафедри археології та музеєзнавства КНУТШ разом з науковцями установ України, Франції, США та ін. Та попри унікальність і винятковість пам’ятки археології для вітчизняного і східноєвропейського палеоліту, їй - об'єкту культурної спадщини національного значення, внесеного до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що охороняється Законом України- конче потрібна підтримка і допомога держави. Про історію досліджень Межиріцької стоянки, про її сучасний стан та про конкретні пропозиції щодо організації її порятунку, подальшого дослідження, консервації, музеєфікації і раціонального використання доповідали П. Шидловський і Л. Самойленко.

До проблем збереження палеолітичних пам’яток Київського Подніпров’я долучився у своїй статті аспірант кафедри археології та музеєзнавства О. Лизун, а питанням загрозливого стану трипільської археологічної спадщини у Середньому Подністров’ї та заходам рятівної діяльності був присвячений виступ магістра кафедри Д. Желаги підготовлений спільно з аспірантом кафедри І. Радомським. Молоді дослідники не лише засвідчили значні недоліки в організації археологічних досліджень пам’яток і забезпеченні збереження отриманих результатів в сучасних умовах, коли не виділяються на це кошти та ігнорується пам’яткоохоронне законодавство України, але пропонували також до обговорення певні шляхи виходу із ситуації, що склалася.

Позитивним досвідом популяризації найдавнішого періоду в історії України поділились ст. наукові співробітники Національного музею Історії України М. Беленко і В. Колибенко, яким вдалося організувати і провести у травні-вересні 2016 р. виставку «На світанку історії», об’єднавши в спільній експозиції колекції з свого музею, з Інституту археології НАН України, а також університетські здобутки: артефакти з фондів Археологічного музею КНУТШ і з Національного університету «Києво-Могилянська академія». Доповідачі відзначили, що такий колективний проект допоміг якнайповніше і всебічно представити матеріальну культуру населення України у ті давні часи і зацікавив широке коло відвідувачів музею.

З особливою зацікавленістю було сприйнято презентацію здобувача відділу давньоруської і середньовічної археології Інституту археології НАН України, співробітниці Житомирської археологічної експедиції А. Петраускене, що розповіла про плани розбудови археологічного музею під відкритим небом у м. Олевську Житомирської обл. та про перебіг їх втілення. Для побудови скансену вдало вибрано територію давньоруського городища VIII-ХІІ ст. в урочищі Бабина гора, яке вже кілька років поспіль досліджується експедицією ІА НАНУ і яке дивним чином убереглося від сучасної забудови. Поки розробляється проект майбутньої музеєфікації, учасники експедиції проводять цікаві заходи, націлені на реконструкцію стародавнього побуту і виробничої діяльності середньовічного населення. Присутні дізналися про цікаві проекти з експериментальної археології, що проводяться у різних напрямках: від різних етапів виготовлення гончарного посуду і відтворення сиродутного процесу добування заліза, до вирощування зернових культур і приготування їжі; від натурного дослідження бортництва, до відтворення стародавніх технологій виготовлення питного меду тощо. Окремий проект присвячено дослідженню, відтворенню і випробуванню стародавніх водних транспортних засобів. Приємно було дізнатися, що всі проекти науковців підтримує Олевська міська рада і представники місцевої громади. Це дає надію, що найближчим часом у Поліссі постане модерновий музей-скансенс, заснований на ґрунтовних всебічних наукових висновках, який буде наочно оповідати про життя і побут стародавнього населення краю.

Дослідження молодих науковців аспірантки Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК А. Філіпової і аспіранта Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Г. Сковороди М. Колибенка розкрило перспективи реконструкції історичної топографії Переяслава за нововиявленим документом - розписним списком міста 1684 р. Дослідники зробили цінне доповнення до вже існуючих знань про історичну топографію міста, а також висвітлили проблемні та дискусійні питання у відношенні його архітектурної спадщини. .Використовуючи технічні можливості графічного 3D-реконструювання, на основі нових даних запропоновано створити тривимірну реконструкцію переяславської цитаделі, застосувавши для цього вже існуючу графічну 2D-реконструкцію з внесеними до неї корективами. Втілення у життя проектів з реконструкції архітектури міст ранньомодерної України за допомогою графічних редакторів та 3D-моделювання має широкий освітньо-популяризаційний потенціал. Наочність та атрактивність таких реконструкцій дозволяє застосовувати їх не тільки у спеціалізованих колах дослідників, а й представляти широкому загалу.

За результатами обговорення доповідей, присвячених дослідженню, консервації, музеєфікації, охороні, та іншим важливим питанням дотичним до збереження культурної спадщини України учасники Круглого столу внесли такі рекомендації:

прискорити системне реформування законодавчої базу у сфері охорони культурної спадщини України і передбачити фінансові основи щодо пам’яткоохоронної діяльності;
сприяти поширенню наукових знань аби протистояти міфологізації давньої історії і запобігти використанню неправдивих свідчень у маніпуляції суспільною думкою;
прививати громадянам повагу до культурної спадщини України, наголошуючи на її значенні й потенціалі як важливого ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, активно залучати всіх членів суспільства до її охорони;
вжити дієвих заходів для покращення підготовки кваліфікованих кадрів в галузі охорони пам’яток та музейної справи.