ОС "бакалавр" спеціальність "Археологія"

І. Назва дисципліни: Етноархеологія.

ІІ. Викладач: Шидловський Павло Сергійович

ІІІ. Кафедра: Археології та музеєзнавства

IV. Кількість годин:

Лекції – 32;

Практичні/семінарські – 28;

Самостійна робота – 60.

Разом – 4 кредити ЄКТС. 

V. Форма контролю: залік 

VІ. Актуальність дисципліни, практичне застосування.

В курсі «Етноархеологія» розглядається розвиток цієї субдисципліни та сучасне використання етноархеологічних методів в археологічній інтерпретації.

Об’єктом дослідження етноархеологів є матеріальна культура давніх і сучасних народів, а предметом – специфіка відображення в ній особливостей поведінки людей та їхніх соціальних взаємовідносин. З метою цього проводяться етнографічні спостереження та археологічні дослідженні поселень та стоянок, відносно недавно залишених людьми, причому дані, отримані від інформаторів, співставляються з матеріалами отриманими в результаті розкопок. Тим самим розкриваються взаємозв’язки між матеріальною культурою та її залишками, з одного боку, та живою суспільною дійсністю, з іншого. На цій основі будуються гіпотетичні моделі, здатні слугувати археологам, які вивчають давні пам’ятки, для постановки дослідницьких завдань та вироблення певної стратегії пошуку. Етноархеологи вивчають господарську, соціальну, символічну та ін. функції матеріальної культури, характер її просторового поширення та фактори які на це впливають, особливості матеріального виробництва на всіх його етапах, процес депонування в культурному шарі матеріальної культури після виходу її з використання.

Завдяки працям представників цієї школи до археологічного дослідження було введено та обґрунтовано концепцію адаптації як процесу пристосування людини до умов існування, як продукту природного добору та як ступеню відповідності між організмом і середовищем. Величезне значення для етноархеологічних досліджень має аналіз оточуючого середовища – ландшафту, покладів ресурсів, тваринного і рослинного світу. Подібний екологічний підхід «нових археологів» передбачає дослідження взаємозв’язків між трьома типами оточення – фізичного (геологічна будова, топографія, наявність водних та сировинних ресурсів), біотичного (рослинний та тваринний світ) та соціального. Різні дослідники розробляють поняття адаптивної стратегії мисливських суспільств, що проявляються у технології, суспільних зв’язках, світоглядних уявленнях. 

VІІ. Структура дисципліни включає 2 блоки: 

1. Розвиток етноархеології та її методів

Витоки етноархеологічних досліджень. Палеоетнологічна концепція Г. Мортільє;

Палеоетнологічна школа кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Дослідження Хв. Вовка, Д. Анучіна, Б. Жукова.

Західноєвропейська етноархеологія. Дослідження та концепції О.С. Кроуфорда, С. Фокса та Г. Кларка.

Формування засад американської «нової археології». Концепція «культурного типу» в працях М. Салінза та Дж. Стьюарда.

Радянські дослідження на стику етнографії та археології. Поняття господарсько-культурного типу в історіографії. Дослідження М. Левіна та М. Чебоксарова.

Розвиток ідей етноархеології в працях Л. Бінфорда. Концепція «моделей адаптації».

Використання етнографічних джерел для відтворення археологічних суспільств у вітчизняній археології (М. Долуханов, М. Гладких, Л. Залізняк, Д. Нужний)

2. Основні засади етноархеології

Реконструкції археологічних суспільств за етнографічними джерелами;

Сучасні етнографічні суспільства, як джерело археологічних реконструкцій;

Поняття господарського річного циклу первісних суспільств;

Визначення господарсько-культурного типу та моделі адаптації первісних суспільств;

Привласнюючі та відтворюючі господарсько-культурні типи;

Вплив моделей адаптації на соціальну структуру та духовну культуру первісних суспільств;

Зв’язок етноархеології з експериментальною археологією, просторовою археологією, інвайронментальною археологією, культурною екологією та іншими напрямками сучасних досліджень первісних культур.