Юра Роман Олександрович

(31.08.1927 р., м. Київ — 1977 р.) — кандидат істо­ричних наук, фахівець з давньоруської та се­редньовічної археоло­гії.

Закінчив історич­ний факультет Київ­ського університету (1951), аспірантуру Ін­ституту археології (1951–1954). 1954 р. захистив дисертацію «Древ­нерусский город Колодяжин». Від 1955 р. працював в Інституті Археології молод­шим, у 1965–1976 рр. — старшим науковим співробітником. Вивчав матеріальну та художню культуру давньоруського й пізньосередньо­ вічного часу, пізньосередньовічну українську кераміку.

Брав участь у дослідженнях давньоруських міст і городищ: Во­їнь, Колодяжин, Переяслав­-Хмель­ницький, Бакота та ін. У 1970­ рр. досліджував пам’ятки українського середньовіччя в зонах будівництва Кременчуцької та Канівської ГЕС. Дослідив козацькі поселення на Ве­ликій і Малій Хортицях, брав участь у дослідженні маєтку Б. Хмель­ницького в Суботові, очолював до­слідження пізньосередньовічної фортеці Студениця на Дністрі.

Автор понад 40 праць, зокре­ма розділів в «Археології Україн­ської РСР», т. 3 (К., 1975).

Основні праці:

  • Древній Коло­дяжин // АП. — 1962. — ХІІ;
  • Древ­ньоруське місто Воїнь. — К., 1966 (у співавт.);
  • Завдання вивчення піз­ньосередньовічних пам’яток Украї­ни // Середні віки на Україні. — К., 1971. — 1;
  • Найдавніші традиції у плануванні східнослов’янського народного житла // Археологія. — 1971. — 1. 

Література:

  • Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедич­ний словник­-довідник. — Чернігів, 1997. — С. 199.
  • Вікіпедія