Кучера Михайло Петрович
(21.11.1922 р., с. Березівка Гомельської обл., Білорусь — 04.06.1999 р., м. Київ, похований на Байковому кладовищі) — доктор історичних наук, фахівець у галузі давньоруської археології, давньоруських захисних споруд. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1977).
Після закінчення школи, в липні 1941 р., був призваний до лав Червоної Армії. Брав участь у бойових діях на території Росії, Білорусі та Польщі в складі Західного, Брянського та 2го Білоруського фронтів. Відзначений бойовими нагородами — Орденом Червоної Зірки, медалями «За боевые заслуги», «За оборону Москвы», «За освобождение Варшавы», «За победу в Великой Отечественной войне»; медалями Польщі — «За заслуги на поле боя», «За Варшаву», «За Победу».
Закінчив історичний факультет Київського університету (1952), аспірантуру Інституту археології (1952–1955).
1960 р. захистив кандидатську дисертацію «Древний Плеснеск», 1988 р. — докторську «Змиевы валы Среднего Поднепровья и их роль в истории Киевской Руси».
1956–1965 рр. М. П. Кучера — молодший, 1966–1973 рр. — старший науковий співробітник Інституту археології, 1974–1986 рр. очолював відділ польових досліджень, від 1990 р. — провідний науковий співробітник консультант відділу давньоруської та середньовічної археології.
Досліджував давньоруські городища, захисні споруди, фортифікацію та військову справу земель-князівств Південної Русі, хронологію й типологію давньоруської та середньовічної кераміки, генезис давньоруської та пізньосередньо вічної культури, етнокультурний і адміністративний розвиток племінних об’єднань і давньоруських земель. М. П. Кучера довів, що Змійові вали — це захисні споруди давньоруського часу, а також визначив походження, датування та призначення Траянових валів. Дослідник зробив значний внесок у паспортизацію історикоархеологічної спадщини та вдосконалення методів археологічних польових досліджень.
Польова діяльність М. П. Кучери багатогранна. Від кінця 50х до початку 70х рр. досліджував давньоруські городища Пліснеськ, Сокільці, Городище, Ходорів, За туринці, Стара Ушиця, Проців, Бушево, біля хут. Миклашевсько го, Кизивер, Луцьке й Васильківське, укріплені пам’ятки чорних клобуків, замчища Поділля та ін. У 1974–1988 рр. очолював експедицію з вивчення Змійових валів, 1988–1992 рр. — Траянових валів. У 1970–1990 рр. здійснив масштабні розвідки з вивчення городищ Волині, Поділля та Середнього Подніпров’я. Його розкопки 1989– 1994 рр. фортеці XVI–XVII ст. в Чи гирині та садиби Хмельницьких у Суботові поклали початок систематичному дослідженню археологічних старожитностей козацької доби.
Автор 110 наукових праць, зокрема розділів у виданнях: Археологія Української РСР, т. 3 (К., 1975), Археология Украинской ССР, т. 3 (К., 1986).
Основні праці:
- Про одну групу середньовічної кераміки на території УРСР // Слов’яноруські старожитності. — К., 1969;
- Переяславское княжество // Древнерусские княжества Х–ХІІІ вв. — М., 1975;
- Поселения Среднего Поднепровья. Городища. Селища (Общие сведения) // Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. — К., 1984;
- Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К., 1987;
- «Траянові» вали Середнього Подністров’я // Археологія. — 1992. — No 4;
- Слов’яноруські городища VIII–XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — К, 1999;
- Замчищесадиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині // Проблеми давньоруської та середньовічної археології. — К., 2010 (АДІУ. — 1).
Література:
- До 70річчя Михайла Петровича Кучери // Археологія. — 1992. — No 4. — С. 151–152;
- Археометрія та охорона історико культурної спадщини. — 1999. — No 3. — С. 139–140;
- Пам’яті Михайла Петровича Кучери // Археологія. — 1999. — No 2. — С. 157;
- Сагайдак М. Михайло Петрович Кучера (1922– 1999) // АНТ. — 2000. — 4/6. — С. 111;
- Томашевський А. П. До 90річчя Михайла Петровича Кучери // Архео логія. — 2012. — No 3. — С. 137–140.
- Вікіпедія
