Висоцький Сергій Олександрович
(15 липня 1923, Полтава — 19 грудня 1998, Київ) — український історик і археолог, фахівець у галузі давньоруської культури, дослідник графіті та фресок Софії Київської. Доктор історичних наук (1979).
Народився в сім'ї службовців.
Отримавши в юності травму хребта і набувши туберкульозу кісток, провів близько 10 років у ліжку, а як одужав, то став істориком.
Після закінчення історично-філософського факультету Київського університету (1956) тривалий час працював науковим співробітником Державного історико-архітектурного заповідника «Софійський музей» (Київ).
1967–1992 — працював в Інституті археології АН УРСР. Тут захистив кандидатську («Давньоруські написи Софії Київської XI—XIV ст.», 1967) і докторську («Середньовічні написи Софії Київської (за матеріалами графіті XI—XVII ст.)», 1978) дисертації.
Відкриття графіті — це тривалі пошуки, підбір спеціального бокового освітлення, реставрація напису, обробка фото, аналіз особливостей написання кожної літери, притаманних певному часу. Висоцький протягом 30 років так працював у Золотих Воротах, Святій Софії, Видубицькому монастирі, Успенському соборі Києво-Печерської лаври, церкві Спаса на Берестові, Кирилівській церкві.
Автор близько 150 наукових праць.
Його дослідження з києворуської епіграфіки здобули широке визнання світової науки, істотно поповнили джерельну базу дослідження культури Київської Русі.
Література