Білозор Володимир Павлович

(13.01.1952 р., с. Завтурове Кіровоградської обл. — 16.04.2014 р., м. Київ) — кандидат історичних наук, доцент, фахівець з археології раннього залізного віку.

У 1975 р. закінчив історичний факультет Київського університету.

1975–1980 рр. — старший лаборант відділу скіфської археології Інституту археології НАН України;

1980–1982 рр. — старший науковий співробітник Державного музею історичних коштовностей України.

У 1982– 1985 рр. навчався в аспірантурі Інституту археології. 1986 р. захистив дисертацію «Скифские каменные изваяния VII–IV вв. до н. э.».

Від 1987 р. — науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку.

Досліджував археологію та історію населення Північного Причорномор’я доби раннього заліза, пам’ятки кімерійського та скіфського монументального мистецтва.

В. П. Білозор брав участь у понад 40 експедиціях у різних регіонах України, зокрема в розкопках кургану скіфської еліти Соболева Могила та багаторічних дослідженнях зольників у межах Великого укріплення Більського городища.

Доцент кафедри історії та культурології Національного університету культури та мистецтв.

Автор близько 60 праць, зокрема розділу в «Історії українського мистецтва», т. 1 (К., 2008).

Основні праці:

• Могила киммерийского воина у Джанкоя в Крыму // СА. — 1980. — № 3 (у співавт.);
• Кімерійська проблема у світлі останніх досягнень вітчизняної археології // Зб. наук. праць Київського інституту культури. — 1993;
• Про жертовники з людськими черепами в ур. Царина на Більському городищі // Від Кіммерії до Сарматії. — К., 2004.

Література:

• Бессонова С. С., Скорий С. А. До 60-річчя Володимира Павловича Білозора // Археологія. — 2010. — № 1. — С. 144–145;
• Пам’яті Володимира Павловича Білозора // Археологія. — 2014. — № 2. — С. 145.